Форум Издателей 2005. Послесловие

12-й Форум Издателей во Львове позади. После столь масштабного действа всегда остаются не только пустые карманы и визитные карточки, купленные книги и полезные договоренности, но, собственно, человеческие впечатления. Именно в поиске таких впечатлений «ПРОЗА» обратилась к некоторым из побывавших на Форуме «звезд».

***

Юрко ИЗДРЫК
(писатель, главный редактор журнала «Четверг»)

Юрко Издрык (Фото: Н.Машарова)

Загальні враження на те і загальні, щоби не виділятися із загального хорового бек-вокалу:

- «Форум – це, звичайно, фантастично і круто, спілкування, бізнес, зустрічі, презентації, культура, Книги, Україна, Європа, Джерела Духовності, Секс, Drugs i Fuck Off – але не обійшлося без недоліків»

- «Важливість Форуму для Книги, України, Духовності, Сексу, Драгсу і Факоффу важко переоцінити, та все ж хотілося б звернути увагу на певні тенденції…»

- «Форум?!!! O God! Цей карнавал! Це свято! Ця Духовність! Ця Європа! А з іншого боку – Цей Секс! Цей Drug! Ці бодуни!»

Якщо ж говорити про враження суб’єктивні (а тому безпідставні), то:
«Я ще не бачив такою мірою сконцентрованого абсурду, на який люди погоджувалися б добровільно»

Про те, що запам’яталось… На третій день пішов дощ. 

Илья КОРМИЛЬЦЕВ
(главный редактор издательства «Ультра.Культура»)

Илья Кормильцев (Фото: Н.Машарова)

Львов похож на роскошную морскую раковину, покинутую моллюском. Как давно эта красота опустела, мне неведомо - я побывал в этом городе впервые. Соответственно издатели, писатели и посетители напоминали мелких рачков, суетящихся на известковом кладбище, перетаскивая крупицы духа из стороны в сторону.

Украинский литературный процесс не обрадовал меня и не расстроил – он оказался таким как я ожидал – провинциальным. Как и в Москве, Париже, Лондоне, Нью-Йорке. Главное достижение Нового Мирового Порядка – уничтожение метрополии, превращение всего мира в тотальную провинцию, где обывательский дух обеспокоен не тайной вечной жизни и не завоеванием Метагалактики, а консервированием грибов, контурными картами и будуарными сказками. В этом смысле Украина не лучше и не хуже всех прочих завоеванных рыцарями пошлости пространств.

Исключения? Они ничего не меняют, пока не становятся правилами.

Поэтому восторга я не испытал – преобладало ровное и спокойное узнавание. Знакомые проблемы, знакомые обломы. Даже плоды прошедшей оранжевой «симулюции», которая, вроде бы, обещала встряхнуть все и вся – и те сводятся к трем-четырем книжечкам.

А больше всего запомнились мне украинские журналисты (большинство из них): почти детским удивлением, с которым они выслушивают неожиданный ответ на свой вопрос. Они ведь его совсем не за тем задавали, чтобы узнать что-то новое – а за тем, чтобы услышать правильный ответ.

Андрей БОНДАРЬ
(журналист, писатель)

Цьогорічний Форум мало чим відрізнявся від торішнього і позаторішнього. А от кількість і якість книжкових новинок, на мій погляд, знизилась. Запам'яталось до десяти (не більше) книжкових новинок, які насправді хотілося купити і прочитати. Нові Винничук, Жадан, Сняданко, жіноча антологія Габора, антологія готичного оповідання від Винничука, "Солодощі для плазунів" Лазуткіна, перекладений Джонатан Сафран Фоєр... Як і раніше, на Форумі перемагають насправді дивні книжки. Логіку журі знову неможливо зрозуміти. На жаль, з боку видавців і письменників більше було роздмухування і якихось порожніх іміджевих жестів. Серед особистих вражень: Форум – це випробування для невротика, оскільки знову нікуди не встигаєш через перенасиченість акціями, і десь уже наприкінці другого дня розумієш, що якщо не встигнеш нікуди, то багато не втратиш.

Запам'ятався російський поет-слемер Андрєй Родіонов з неповторним потойбічним драйвом. Персональна присутність Мануели Гретковської, яку з незрозумілих причин активно починають перекладати і друкувати в Україні (три романи!), м'яко кажучи, не здивувала і не вразила. У Польщі є набагато більше потрібних нам книжок. Кажуть, дуже добре вдалися спарринги Неборак-Кібіров і Винничук-Водєнніков. Не бачив і не чув, але можу повірити. Російська присутність на Форумі вже вдруге викликає симпатію. Письменники приїхали насправді чудові. За що велика людська подяка Олександру Гаврілову. Найбільше запам'ятається, як завжди, те, що було поза акціями – спілкування з людьми й добра атмосфера. Найсильніший спогад - наполегливий хробак усередині: Форум потребує реформування.

Александра КОВАЛЬ
(Президент Форума Издателей во Львове)

Александра Коваль (Фото: Н.Машарова)

12-й Форум видавців у Львові і за кількістю учасників, і за кількістю заходів, і за площею знову значно перевершив минулорічні досягнення, хоча вже тоді журналісти стогнали - забагато, не встигаємо на презентації, не поспілкуємося з авторами, не зможемо відрецензувати всі книжки. І хотілось би зробити життя моїх дорогих колег комфортним, щоб в якийсь момент часу відбувалася лишень одна подія, читалася одна книжка, писалася одна рецензія і думалася одна думка, але це було б неправдою. Життя в наш інформаційно насичений час набрало шалених обертів, і ми маємо за ним встигати, що не значить  гнати, захекавшись і висолопивши язика, а просто тримати очі й вуха відкритими, швидко реагувати, вміти з потоку й валу вибрати найважливіше, без чого вже далі геть ніяк. Дуже сподіваюся, що наступного року на Форумі буде ще більше нових авторів, вони, яки ми побачили, є. Декотрі пишуть книжку по 2-3 роки, а дехто за цей час виростає і заявляє про себе. Для багатьох приємним відкриттям Форуму стала поява творчих особистостей з центральної та східної України. З їх лідером Іллею Стронговським ми домовилися, що наступного року він буде координатором літературного фестивалю, а перед тим, сподіваюся, ці талановиті молоді люди знайдуть своїх видавців.

Я дуже задоволена, що Форум вилився за межі Палацу мистецтв і заполонив центральну алею Львова на проспекті Свободи і площу перед пам’ятником Тараса Шевченка. Навіть ті, хто якимось чудом не знали про Форум, змогли його побачити й почути, прогулюючись центром міста. Погода трохи зіпсувала загальний настрій і змочила книжки, але справжніх книголюбів не залякаєш банальним дощем! Черга за виграним в книжкову лотерею книжками була величезна. Книжки для лотереї люб’язно надали видавництва, названі на нашому сайті як партнери акції "Візьми, читай!" Думаю, це була непогана вигадка, продовжимо її в наступному році.

Але найбільше порадував мене фестиваль дитячого читання. Хто не бачив дитячих сліз, коли вони після 4 проведених разом днів мали розлучитися, той, можливо, засумнівається, але і ми, і учасники фестивалю - переможці конкурсу дитячого читання з усіх областей України - твердо переконані: подібні фестивалі вкрай необхідні, їх треба проводити якомога більше, частіше, про них треба писати і розповідати. Ми здатні завдяки таким фестивалям покращити ситуацію з читанням - діти до цього готові, просто ніхто їм не говорить, як це цікаво, потрібно і класно! Ми сказали, ми маємо вже 80 емісарів, котрі перекажуть це своїм друзям. Наступного року фестиваль буде проведений ще ширше й масштабніше, а тоді книжкові діти скажуть: "Панове видавці й автори, а що ж нам читати, чому так мало видаєте книжок? Чи нам шукати їх в Росії?" Цікаво, що тоді скажуть у відповідь наші видавці, яким завжди щось чи хтось
заважає?

Александр КАБАНОВ
(главный редактор журнала «ШО», поэт)

Впечатления от Форума двойственные. С одной стороны, на Форум номинально приехало достаточно издательств, книготорговцев, журналистов и писателей для того, чтобы данное мероприятие выглядело КАК БЫ представительным. А с другой стороны, большинство из участников форума – это мелкокалиберные по бизнесу и ассортименту продукции/услуг украинские предприниматели и прочие  чэпешники.  Т.е. международным Львовский форум можно назвать условно.   Ряды однообразных, серых по убранству лотков/палаток, пластиковых стульев, брезентовых вывесок... Из брэндов только: «ЭКСМО-Украина», «Азбука-Украина», «ФОЛИО», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Кальвария», «ФАКТ», «Зелений пес»... Ну, быть может, еще несколько. Если бы не умело продуманный пиар-ход вокруг нового контракта Ирэны Карпы, можно было бы с сожалением отметить: никакого сколь-нибудь значимого бизнес документа (известного масс-медийной аудитории) между авторами и издательствами на форуме подписано не было.

Отсутствие деловой атмосферы прекрасно компенсировалось неоформальным
общением. Компетентно сработала пресс-служба Форума (здесь отдельная
благодарность ее руководителю - Лесе Ганже.). Профессионально и разнообразно продуманы места выступлений и презентаций книг: в клубе "Лялька", "Студенческом клубе", день русской книги на площади Свободы... Именно такие вот мероприятия значительно уменьшили налет провинциальности Львовского форума, вернее, эта самая провинциальность вдруг превратилась в уютность что ли.

Так же, огромнейшая благодарность Господу Богу за солнечную (если не считать день украино-российских поэтических спаррингов) погоду и городу Львову за свою многовековую красоту и светлых людей.

Наиболее памятные впечатления: краткое знакомство с Верой Павловой - замечательным русским поэтом, спарринг между Верой и украинским автором Светланой Поваляевой, дурнопахнущая (из-за кого-то особого клея) книга стихов Андрея Родионова, представителя поэтической группы «Осумасшедшевшие Безумцы», изумительное по вкусноте мясо «от Вахтанга Кикабидзе» в кафе «Каприз», площадь Рынок, девушка-визажистка в фирменном поезде Львов-Киев, которая весь этот выше упомянутый бред о Львовском форуме (в значительно расширенном варианте) спокойно выслушала, легла спать и не просыпалась до самой столицы.

Александр ВОЗНЕСЕНСКИЙ
(журналист, зам. ответственного редактора газеты «НГ-EX LIBRIS»)

Общие впечатления – хорошие. Мне показалось, правда, что в прошлом году
на Форуме было больше посетителей, хотя участников вроде бы больше в этом.
Хотя толпа все равно изрядная. И поскольку места во Дворце Искусств год от
году не прибавляется, замечательно, что Форум предпринял попытку выбраться
за его переделы: с книгами – на площадь, к гражданам, к народу! Что касается
собственно книг, то на Форуме бросается в глаза обилие эзотерики, каких-то
пособий в духе «как стать счастливым», «очиститься и просветлиться», и  другой якобы душеполезной литературы. Этот сегмент рынка, конечно, богатый,  но как-то гипертрофированно у вас развит. То ли в России это не так заметно,  то ли я отстал от жизни. Но мне кажется, что быть счастливым можно и без  этого отстоя!

Будет странно, если я не назову в качестве запомнившегося события прежде всего  русско-украинские поэтические спарринги, о которых у вас на «Прозе» и так  имеется основательный отклик. Еще мне понравился вечер Ильи Кормильцева на уличной сцене, последующее яркое выступление Андрея Родионова, да всё понравилось, кроме испортившейся под конец погоды!

Илья СТРОНГОВСКИЙ
(поэт, организатор литературного фестиваля молодых поэтов)

Форум - це вже навіть не мурашник. Це соціальний експеримент. Форум явно завеликий для Палацу Потоцьких, де він проводиться. Спроба перенести частину ярмарку на проспект Свободи гадається мені невдалою – недостатня реклама і відчутна різниця між кількістю торговельних наметів Палац не розвантажила, але створила незручності для тих туристів, яким, уявіть, були і такі, Форум був ні до чого. Фестиваль російської літератури, що минулого року привернув до себе чимало уваги, цьогоріч, мені видається, пройшов більш пасивно, і запам’ятався переказами про Кормільцева, в якого, нібито, невдоволені львів’яни кидались пляшками, та заявами фанатів, що «Жадан порвав всіх», включно з тими, з ким не спаринґував. Форум був такий, як і погода у Львові – прохолодний і сіруватий з неперервною надією на потеплішання. Багато в чому, виправданою надією.

Запам’яталося:

• стояння в дощ ледь не на морозі і майже на самоті з намаганням таки провести читання молодих в рамках Форуму;
• багато талановитих імен, що виступали окремим списком на Ночі поезії під проводом Юрка Покальчука в театрі ім. Леся Курбаса;
• манера читання Неборака та його «ррр», «г!», «ссс» та, особливо, «ж!»;
• двійко дівчат, котрі видирали одна в одної буклетик з проґрамою Форуму;
• розташування стендів ключових видавництв України, до яких реґулярно бігали на презентації;
• презентація та розіграш нових видань Пауло Коельо, Ричарда Баха, Кастанеди та багато інших авторів езотеричної та психологічної літератури і так до оскомини, і так до маразму;

Борис СИДЮК
(вице-президент Европейского Общества Научной Фантастики)

Форум Издателей - достаточно хорошо и качественно организованное событие. Маловато представлены зарубежные участники. Несколько удручает подавляющее большинство литературы учебной. Отсутствовали издания
энциклопедического толка на украинском языке. Мало фантастики :-)

Особо ярких событий не было. Конференции говорили ни о чем с никаким же результатом. Самым ярким, пожалуй, можно считать сам факт Форума, то, что он количественно растет. Когда-то это должно сказаться и на качестве. Понравилась активность на форуме Мальтийской службы помощи.

Любко ДЕРЕШ
(писатель)

Любко Дереш (Фото: Н.Машарова)

По-перше, я приємно вражений тим, що Форум виповз за свої звичні межі Палацу мистецтв на проспект Свободи. По-друге, людьми, котрі приходять на цей Форум, а їх, судячи з усього, щороку більшає. Люди мають певну ціль, мають сенс пошуку чого-небудь у тому огромі літератури, яким є Форум. Цілеспрямовані читачі - що може бути краще? По-третє, вражає сама пані Коваль, президент Форуму, чия енергія допомагає взаємозапліднюватись читачам, видавцям та письменникам у ніколи раніше не бачених масштабах. Ім’я пані Коваль, безумовно, вже вписано золотими літерами в культуру нової України. Щодо вражень, то мені запам’ятався виступ Андрія Родіонова проти Юрка Покальчука.

Юрий ВОЛОДАРСКИЙ
(главный редактор журнала «L’Optimum»)

Юрий Володарский (Фото: Н.Машарова)

Общих впечатлений нет, только частные. Меня мало интересуют проблемы украинского книгоиздания. Засим самыми значимыми событиями Форума для меня стали украинско-российские поэтические спарринги и всяческие неформальные контакты. В том числе и мои собственные, то бишь знакомство с Тимуром Кибировым, чтения Людмилы Петрушевской, прогулка с божественной Верой Павловой и ее мужем Стивеном по сказочно красивому Львову, исполнение экспромтом на три голоса "Лучинушки" в Пороховой башне под аккомпанемент скрипучего рояля, не менее спонтанное распевание похабной песенки про попа и татарина на мотив вальса Штрауса на площади Свободы,  а еще манера чтения удивительного человека Андрея Родионова, поэта очень страшного и очень трогательного.