«Книговидання в Україні треба перестати сприймати як подвиг»

"Про Форум видавців я регулярно чую, але цього року відвідав його вперше. Справа в тому, що я не йду в тусовку заради тусовки. Коли бути відвертим, мені просто ніколи засвічуватися десь без особливої на те потреби. Тому на Форум і подібні менш масштабні акції я їду працювати.

Цього разу в мене у Львові було в загальній кількості 6 (шість) презентацій: з видавництвом "Фоліо", з видавництвом "Піраміда" та представлення власних, написаних у співавторстві з Максимом Розумним т.зв. "мемуарів" - книги "Любити живих", яка розповідає про безтурботне пияцтво молодих письменників та тусовочні інтриги, що відбувалися в літературному середовищі з 1993 по 2000 рік уключно. Цей проект, адресований переважно літературній тусовці, викликав неабияке зацікавлення колег. Справа в тому, що про живих митців у нас дійсно дотепер ніхто спогадів не писав. Тим більше - таких, що позбавлені пафосу.

Я побачив на Форумі те, чого, власне, чекав. Три поверхи плюс прилегла до Палацу мистецтв територія відведена під продаж книжок. Переважно - надрукованих в Україні. Це передусім великий організований базар, де раз на рік можна купити книгу за ціною виробника. Тобто - в кілька разів дешевше.

Тому люди виносять звідти книжки пачками, а не з почуття якогось там патріотизму чи бажання підтримати свого виробника. Це я до того, що видання книжок в Україні давно треба перестати розглядати й сприймати як подвиг.

Форум показує: це мусить бути нормальний процес купівлі-продажу, і головне - процес безперервний, а не щорічний. Уявіть, мужики, що жінки дають вам зі скидкою, але - раз на рік. Горе? Правильно. Так само з книжкою: покупець на неї є, попит існує. Просто нашим видавцям треба, аби за них хтось (у даному випадку - Олександра Коваль) організовав для них же ринок збуту. Ситуація абсурдна. Подібний Форум потрібен мінімум щомісяця в кожному регіоні України. І займатися цим повинні насамперед видавці.

Так само - дуже малі обсяги художньої літератури. Інша мене як споживача просто не цікавить (хіба ще словники, довідники, енциклопедії). А з тої художньої літератури, що є, дуже мало популярної. Тобто, пригодницької, детективної, фантастичної літератури, мелодрам, жахів, альтернативної прози на зразок Велша, Паланіка чи покійного Бука. Це я до того, що хуліганська проза обділена увагою. Словом, того, на чому тримається ринок у нормальних країнах,в нашому видавничому бізнесу найменше. Поясню: рекламою та реалізацією комерційних проектів треба займатися. а нашим видавцям просто в лом. Ліпше видати книгу тиражем 2 000 і цілий рік її продавати. Ризику прогоріти жодного.

Нарешті, справді питомного письменницького люду небагато. Бо рейтингові українські автори постійно зайняті, їм таки справді нема часу тусуватися. Виняток - хіба Сергій Жадан, але він, за великим рахунком, не особливо обтяжений поточними справами і має для тусовок час. Зате ті письменники, які подаються погано чи давно нічого не пишуть, постійні тусовщики не лише Форуму у Львові, але взагалі - з надутими щоками тусуються по масштабним і не дуже мистецьким акціям.

І ще одне - задовбали цього року пафосним Коельйо. Тут організатори перемудрили. Подумаєш - Коельйо, ека нєвідаль - Грєбенщіков! Треба розкручуати і засипати трояндами своїх авторів. Звичайно, кращих.
До яких належу я"