![]()
|
Юка Гаврилова: Чорна сцена, чорне все… Александр Красюк: Занавески є? Юка Гаврилова: Ні! Навіщо «занавєскі» - чорний кабінет. Виходить Андрухович, у нього в усі сережка, блищіть… Александр Красюк: В лівому? Юка Гаврилова: Не пам‘ятаю… Потім, Неборак – в нього лисина блищить, а в Ірванця такі рожеві красиві вуха, світяться ніжним рожевим кольором. Всі такі красиві, класно читають свої речі. Андрухович що той Бандерас, волосся нервово поправляє, розчісується весь час, що твоя мавпочка. Неборак з пафосом, з болем. А Ірванець просто класний розпіздяй – він про любов. Вони кокетують всі, не соромляться себе хвалити…
Александр Красюк: А вірші старі чи нові? Юка Гаврилова: І старі, і нові. Нових було небагато. Ті 50 гривень, що збирали на касі – вони того коштували. Поети відпрацювали, що твої зірочки… Александр Красюк: Так вони зірочки і є Юка Гаврилова: А потім ще «Мертві півні» два штуки виповзли. Був приємний блюз. Вони дурукували, міло-міло дурукували. Коротше кажучи, це був один з кращих творчих вечорів, на яких я бувала Анатолий Ульянов: А люди, публика? Александр Красюк: А сакраментальне було: «Над чем вы сейчас работаете»? Юка Гаврилова: Було-було, питалися в Андруховича. Андрухович зірка, він прийшов, всі рукоплескають, але все ж найбільша любов до Ірванця. З ним навіть дівчатка загравали, письменні такі, що знають буковки. Вони писали «Мы вас любим, мы вас любим, мы вас любим!». До речі, основна публіка – молоді дівчатка… Александр Красюк: Як писав класик «Боже мой, если б не было этих еврейских девушек, для кого бы мы сочиняли нашу поэзию?»… Публикация: 01 апреля 2005
Материалы по теме:
|