Slam!

Слем це було ловко! І в Ірпені, і на пароплавчику від 'Київських лаврів', хоча звісно видко, що дехто не просік, попри старання ведучого-модератора, що це був саме слем-вечір, а не місячні читання провінційної літстудії, і журі має оцінювати передусім ЯК читається, а не ЩО.
Узагалі мені слем видається просто ковтком свіжого повітря для сучасної поезії, оскільки поезія (уся, і майж' у всі часи)була справою суб'єктивного сприйняття, як на мене навідміну від прози, у поезах добрати, що ловко, а що ні об'єктивно ніяк не мо'. Мене наприклад може не перти від якогось зашибись-просто-генія (при сьому, я його женьяльності не заперечую), а якийсь паскудний графоман під настрій схавається на всі 100!
А якщо ми споглянемо на сучасну поезію то тут тим більш за відсутності якоїсь 'освяченої віками' парадигми на кшталт - Г.О'робчук випивав із майбутніми науковцями і вони понаписували про нього на рівному місці 10 дисертацій, а К.О'робчук на п'яну голову посварився з майбутнім міністром освіти і його ніколи нікуди не вносили і вилучали з усіх програм - відповідно перший класик, а другий - ні. (і слава Богу, що такого фуфла, як претензія на загальновизнану об'єктивність щодо оцінювання молодих поетів у нас немає!)То тим більше відповідь на питання, що таке сучасна поезія і як узагалі можна мати право писати ЩОСЬ у епоху невідбулого постмодерну - дає тільки СЛЕМ!!!
Отой хаос нашого такого начитаного, такого освіченого, затруєного сучасним теоретичним базисом сприйняття, що розбиває щокожен прочитаний текст 'на симулякри' може подолатися тільки СЛЕМОМ, тільки поверненням до первинного синтезу мистецтв, знаменитих 'агонів' поетів, звісно із нинішнім розумінням, що усе відносно, усе хвігня, усе, окрім тої ловкої мінливої трьохвилинної миті рецепіювання СЛЕМОДІЯ, що увіходить в прямий і справжній контакт із аудиторією, із її суб'єктивним, інтуїтивним началом, що подає їй твір не захований у 'зашмульгані багаторазовим вжитком слова' за Роланом Бартом, а усією свою комунікативною здатністю, позавербальними позо-поезами сугестує нам ту мить, що він проживає у тексті. Записане мертве - слем живий. Йо!

І останнє - концептуальне: - коли і де наступний слем?
Дожечі, до мене тут дійшло, що я замовчав, чим мені слем найбільш потаєносуб'єктивно подобається - се можливість, навідміну од инших поетичних вечорів де сі, такі дивні штуки, як правила пристойності стримують мене від того, абись послать якогось графомана кудиподалі, тут я можу себе не стримувать, а активно сублімувати у нього паперовим літачком, журівським балом, криками, і зрештою просто засвистати!
ХАЙ ЖИВЕ СЛЕМ! ЙО!

Я дуже долго вивчала це питання, читала мемуари, зокрема зібрала дві шафи книжок про Пушкіна і прийшла до висновку, у якому впевнена:

Ще ніхто ніколи не залишався у історії літератури завдяки якості своїх текстів.

Ви праві. На негайний успіх і овації привабливий нахаба має більше шансів. Талант для тріумфу у публічному виступі - найменший чинник.
І щодо Олександра Сергійовича: він же був не тільки яскравим світським ждиґуном, але й (хоч його і не люблю) - видатним поетом...
Тому і залишився в літературі. Чи не так?

Блин, ну я и написала слово архетипический!

В общем-то поэзия никогда не была чистым искусством. Она была связана то с театром, то с музыкой. Даже Пьеро - архитепический поэт - и тот ходил, насколько я помню, с какой-то балалайкой.
В поэзии самое важное - обаяние, гипнотизм.

Например, Пушкин или тот же Жадан - они не словами пишут, а своим обаянием. И конечно же, человек такого склада будет выигрышно смотреться на сцене. Тут уж его никакими финтами не одолеешь, ибо "овцы знают голос пастыря". Он даже может слегка презирать слова, повторять одно и то же, частенько брякать глупости, использовать тошнотворные рифмы - ему все с рук сойдет. И его всегда будут просить что-нибудь прочесть публично.

Успех графоманов в этом жанре связан с тем, что они живут жизнью своей публики, не презирают ее, не отгораживаются, и это импонирует. Но для этого не обязательно быть графоманом.

О Пушкине современники высказывались, что его стихи призводят значительно более слабое впечатление, чем он сам. Однако и этого оказалось достаточно...

2 Чуприна, на 2-й абзац. Ймовірно, що так воно і буде... :)
Від статті склалося враження, що ця нова поезія - реінкарнація модерністів початку ХХ ст. (буфонада, маскарад, змагання поетів - усе це було, зокрема, у футуристів), які відійшли, збагативши літературу новими формами. Якщо це так, то цей слем - класне явище, бо поезії від нього не поменшає, а фарб у ній стане більше.
На превеликий жаль, майже усі заходи фестивалю відбуваються у робочий час, маю на ті дні таку запарку, що побувати не зможу...
Одна надія, що "ПРОЗА" розповідатиме...:)

Удивительно, как я, будучи прирожденным слэммером, имея на себе презрительный штамп "скорее актриса, чем поэт", разрывая залы, никак не могу принять участие ни в одной из подобных акций. Ждала слэма от маньеристов, но напрасно.
В то время как этот процесс могут прибрать к рукам люди, абсолютно для слэма не предназначенные, зато очень чуткие к коньюнктуре.
С той же самой высококультурной любовью к мертвым поэтам второго эшелона, с теми же самыми питерскими подвываниями, с тем же высокомерным отношением к простой публике...
Украинская поэзия находится настолько в более здоровом состоянии, чем русская, что легче выучить украинский, чем изменить эту ситуацию. И я думаю, что смешать эти две культуры так же просто, как воду и масло. С нетерпением жду фестиваля, чтобы понять, что я не права.

Аффффтаррр!! Ты жив!

Статью потом прокомментирую - затрахан "работой"...